1-е Послание к фессалоникийцамГлава 2 |
|
1 |
|
2 но, пострадав пред тем и потерпев поношение, как вы знаете, в Филиппах, мы дерзнули в Боге нашем возвестить вам Евангелие Божие среди великой борьбы. |
|
3 Ибо наш призыв — не от заблуждения и не от нечистоты и не в лукавстве, |
|
4 но, как мы были подвергнуты Богом испытанию, чтобы вверено было нам Евангелие, — так мы и говорим, не людям угождая, но Богу, испытывающему сердца наши. |
|
5 Ибо мы не приходили никогда со словами лести, как вы знаете, ни с тайной корыстью — Бог свидетель! — |
|
6 и не ища славы человеческой ни от вас, ни от других. |
|
7 Как Христовы апостолы, мы могли бы отяготить вас, но мы были тихи между вами, подобно как кормилица лелеет своих детей. |
|
8 Так в сердечном устремлении к вам мы хотели передать вам не только Евангелие Божие, но и свою жизнь, потому что вы стали нам дороги. |
|
9 Ибо вы помните, братья, труд наш и изнурение: ночью и днём трудясь, чтобы не обременить кого из вас, мы проповедали вам Евангелие Божие. |
|
10 Вы свидетели и Бог, как свято и праведно и безупречно показали мы себя вам верующим, — |
|
11 вы это знаете, — как каждого из вас в отдельности, словно отец детей своих, |
|
12 мы увещали вас и ободряли и заклинали, чтобы жить вам достойно Бога, призывающего вас в Свое Царство и славу. |
|
13 |
|
14 Ибо вы стали подражателями, братья, церквей Божиих, которые в Иудее во Христе Иисусе, потому что вы выстрадали от своих соплеменников то же самое, что и они от Иудеев, |
|
15 которые убили и Господа Иисуса и пророков, и воздвигли на нас гонение, и Богу не угождают и всем людям противятся; |
|
16 они мешают нам говорить язычникам, чтобы они были спасены, и чрез то всегда наполняют меру своих грехов. Но, наконец, постиг их гнев. |
|
17 |
|
18 потому что мы пожелали придти к вам, — я Павел и раз и два, — но помешал нам сатана. |
|
19 Ибо кто наша надежда, или радость или венец похвалы — не вы ли тоже — пред Господом нашим Иисусом Христом в Его пришествие? |
|
20 Ибо вы — слава наша и радость. |
1-е до солунянРозділ 2 |
|
1 |
|
2 Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою. |
|
3 Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства, |
|
4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця. |
|
5 Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́! |
|
6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших. |
|
7 Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх. |
|
8 Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам. |
|
9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію. |
|
10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими! |
|
11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних, |
|
12 просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу. |
|
13 |
|
14 Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв, |
|
15 що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям. |
|
16 Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці! |
|
17 |
|
18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам. |
|
19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді? |
|
20 Бо ви наша слава та радість! |
1-е Послание к фессалоникийцамГлава 2 |
1-е до солунянРозділ 2 |
|
1 |
1 |
|
2 но, пострадав пред тем и потерпев поношение, как вы знаете, в Филиппах, мы дерзнули в Боге нашем возвестить вам Евангелие Божие среди великой борьбы. |
2 Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою. |
|
3 Ибо наш призыв — не от заблуждения и не от нечистоты и не в лукавстве, |
3 Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства, |
|
4 но, как мы были подвергнуты Богом испытанию, чтобы вверено было нам Евангелие, — так мы и говорим, не людям угождая, но Богу, испытывающему сердца наши. |
4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця. |
|
5 Ибо мы не приходили никогда со словами лести, как вы знаете, ни с тайной корыстью — Бог свидетель! — |
5 Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́! |
|
6 и не ища славы человеческой ни от вас, ни от других. |
6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших. |
|
7 Как Христовы апостолы, мы могли бы отяготить вас, но мы были тихи между вами, подобно как кормилица лелеет своих детей. |
7 Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх. |
|
8 Так в сердечном устремлении к вам мы хотели передать вам не только Евангелие Божие, но и свою жизнь, потому что вы стали нам дороги. |
8 Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам. |
|
9 Ибо вы помните, братья, труд наш и изнурение: ночью и днём трудясь, чтобы не обременить кого из вас, мы проповедали вам Евангелие Божие. |
9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію. |
|
10 Вы свидетели и Бог, как свято и праведно и безупречно показали мы себя вам верующим, — |
10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими! |
|
11 вы это знаете, — как каждого из вас в отдельности, словно отец детей своих, |
11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних, |
|
12 мы увещали вас и ободряли и заклинали, чтобы жить вам достойно Бога, призывающего вас в Свое Царство и славу. |
12 просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу. |
|
13 |
13 |
|
14 Ибо вы стали подражателями, братья, церквей Божиих, которые в Иудее во Христе Иисусе, потому что вы выстрадали от своих соплеменников то же самое, что и они от Иудеев, |
14 Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв, |
|
15 которые убили и Господа Иисуса и пророков, и воздвигли на нас гонение, и Богу не угождают и всем людям противятся; |
15 що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям. |
|
16 они мешают нам говорить язычникам, чтобы они были спасены, и чрез то всегда наполняют меру своих грехов. Но, наконец, постиг их гнев. |
16 Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці! |
|
17 |
17 |
|
18 потому что мы пожелали придти к вам, — я Павел и раз и два, — но помешал нам сатана. |
18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам. |
|
19 Ибо кто наша надежда, или радость или венец похвалы — не вы ли тоже — пред Господом нашим Иисусом Христом в Его пришествие? |
19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді? |
|
20 Ибо вы — слава наша и радость. |
20 Бо ви наша слава та радість! |